Документально закріплено можливість проведення консультування та лікувальної роботи з пацієнтами. Після проведення фізичного огляду пацієнта лікуючий спеціаліст має право на організацію моніторингових дій та наступних процедур.
Однак, як зазначають фахівці, вважати закон «Про телемедицину» остаточним не варто.
По-перше, цей законопроект дозволяє використання системи виключно фахівцям, що лікують, а не самим пацієнтам.
По-друге, дистанційне консультування обмежує лікарів-консультантів через те, що зберігається право очних прийомів у лікарнях та поліклініках.
І, по-третє, дистанційна діагностика формально просто заборонена, навіть за дотримання всіх правил і приписів до проведення телемедичного прийому.
Річ у тім, що нові законодавчі акти лише визнають телемедицину як нову галузь, а перспективним сектором ринку, який потребує своїх внутрішніх правових механізмів – немає; оскільки існує лише поправка до використання нововведень. Тобто, на даний момент не створено спільного цементуючого фундаменту, на якому має відбуватися взаємодія між системою охорони здоров'я, пацієнтами та підприємствами, які пропонують свої послуги.
Ви бажаєте ефективно використовувати телекомунікації?
Для того, щоб подібна основа була сформована, необхідне чітке визначення того, що розумітиметься під терміном «телемедичні послуги». Також, мають бути встановлені юридичні права та сам статус усіх учасників телемедичного взаємодії.
Так, у США окремі штати передбачають наявність спеціальної ліцензії, яка дає право на надання телемедичних послуг. в Україні ж поки що не розроблено юридичного матеріалу, який би розмежовував використання інформаційних технологій у медицині як таких, і телемедицину як нову галузь.
Комплексний підхід до медичного інтернет-маркетингу.
E-mail - розсилка!
